ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СВІТОВОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В XXI СТОЛІТТІ (продовження)

calendar_today
1 лютого 2007
query_builder
visibility
2 217

Енергоозброєність та енергоефективність на початку XXI століття стали одним із основних критеріїв оцінки потужності держави.
Без зростання енергоспоживання у сучасних умовах неможливе тривале економічне зростання, неможливим є власне розвиток суспільства.

Продовження, початок ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СВІТОВОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В XXI СТОЛІТТІ

ПРОГРАМА ДІЇ СВІТОВОЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ РАДИ - WEC У ЕНЕРГЕТИЧНОМУ СЕКТОРІ
У 1990-1993 рр. WEC провів дослідження під назвою "Енергія для завтрашнього світу: реалії, можливість вибору і програма дій".
Для його організації, а також з метою представити глобальну енергетику і її можливий розвиток протягом наступних 30 років та, крім того, показати, чого може і чого не може досягти енергетика з урахуванням взаємозалежності стійкого розвитку економіки, енергетики і середовища проживання, у 1989 р. на XIV Конгресі WEC у Монреалі була утворена Комісія WEC. Доповідь Комісії широко обговорювалася на XV Конгресі WEC у 1992 р. і була опублікована у різних країнах у 1993 р.
Три причини визначили створення Комісії: недостатня увага з боку ООН до ролі енергії в життєдіяльності людини; передбачення проблем, пов`язаних з впливом виробництва та перетворення енергії на зміну клімату; проведення WEC комплексних досліджень перспектив глобального енергопостачання й енергоспоживання. Робота розпочалася в 1973 р. і завершилось випуском у 1978 р. першої доповіді "Обрії енергетики 2000-2020 р.", яке порушило набагато більше питань, ніж дало відповідей, та віддзеркалило нагальність подальшого аналізу пов`язаних з енергетикою проблем.
При дослідженні необхідно було врахувати додаткові фактори: розвиток атомної енергетики після Чорнобиля; можливе скорочення ресурсів нафти і газу в світі; вплив змін на ринках, що є наслідком приватизації та ослаблення регулювання в багатьох частинах світу; потенціал і терміни освоєння нових відновлюваних джерел енергії; наявність можливості глобального потепління та пов`язані з цим витрати на запобіжні заходи, що могли б бути виправдані до її остаточного наукового підтвердження.
Як наслідок, метою Комісії стало визначити реалістичний порядок рішення регіональних і глобальних енергетичних проблем, у рамках якого могло б бути забезпечене стійке енергопостачання при прийнятних витратах для задоволення потреб населення світу при оптимальних виробництві та ефективності кінцевого використання енергії і досягненні соціально прийнятної турботи про навколишнє середовище і його захисту. Ця чудова мета, дуже легко відтворена на папері, як виявилося, затребувала колосальної роботи. 2020 рік був установлений як межа аналізу, хоча в міру просування досліджень стало очевидним, що деякої особливості вимагають розгляду в більш далекій перспективі (до 2050 р. і в ряді випадків до 2100 р.).
Робота Комісії організовувалася через дев`ять міждисциплінарних регіональних координуючих груп, що складаються не тільки з фахівців з усіх форм енергії, але й економістів, фінансистів, екологів, представників державних структур та споживачів, і була збалансована щодо представництва держав, які входять у розглянутий регіон.
Робота Комісії перебувала під контролем ради з 50-ти відомих провідних фахівців у різних сферах, а також координуючого органа. Сам процес дослідження був деякою мірою унікальним. Жодна організація не має такого членства, як WEC (100 країн є її членами) та такої різносторонньої бази в сфері енергетики, що охоплює близько 90 % використовуваної у світі енергії. Тому Комісія змогла провести роботу на основі ітеративного підходу, що дозволив визначити регіональні пріоритети і точки зору і синтезувати їх в остаточному варіанті глобальної доповіді.
Дослідження проводилося за наступними регіонами світу: Північна Америка, Латинська Америка і країни Карібського басейну, Західна Європа, Східна Європа, країни колишнього СРСР, Середній Схід і Північна Африка, Африка південніше Сахари, Тихоокеанський регіон, Південна Азія.
Отримані за чотирма сценаріями результати підтверджують відомий прогноз, відповідно до якого енергоспоживання у світі протягом наступних 30 років може майже подвоїтися, причому 85 % цього росту буде припадати на країни, які на той час були такими, що розвиваються, та у яких приріст населення за зазначений період складе 90 % загальносвітового.
У результаті проведеної роботи Комісія визначила кілька ключових проблем і запропонувала, принаймні, часткове їхнє рішення. Як це властиво багатьом аналогічним дослідженням, висновки Комісії все ж містять слабкі місця, обумовлені такими факторами, як можлива переоцінка потреб країн, що розвиваються, допущення про можливості загострення ситуації з запасами нафти і газу на початку XXI століття, що може спричинити ріст цін на ці енергоресурси, недостатньо точне пророблення програм розвитку енергетики тощо. Однак були чітко ідентифіковані основні пріоритети і необхідні дії для глобального розвитку енергетики та був показаний найбільш ймовірний шлях такого інтегрованого розвитку енергетики у світі у найближчі 30 років.
Потреби економічного розвитку країн, що розвиваються, перевищують аналогічні потреби у всіх інших країнах, причому вони мають бути адекватно забезпечені фінансами й енергією.
У Центральній і Східній Європі й у країнах колишнього Радянського Союзу основними пріоритетами є модернізація існуючих енергосистем, перехід до ринкової економіки та покращення контролю за ефективністю використання енергії і рівнем забруднення навколишнього середовища.
У країнах OECD основна увага має бути при; ділена підвищенню енергоефективності та розвитку технологій.
Найближчі 30 років, проаналізовані Комісією, є винятково важливими для переходу глобальної енергетики до нових умов й ініціювання істотних змін, що будуть характеризувати світову енергетику в довгостроковій перспективі, яка виходить за межі 2020 р.

Таблиця 2.4

 
1971р., млн. тн.е.
1971р.,% до пiдсумку
2000 р., млн. тн.е.
2000 р., % до пiдсумку
2030 р., млн. тн.е.
2030 р., % до пiдсумку
Всього споживання первинних ПЕР
5592
100,0
100,89
100,0
16302
100,0
в тому числi: Нафта
2448
43,8
3604
35,7
5769
35,5
Вугiлля
1450
25,9
2355
23,3
3606
22,1
Газ
895
16,0
2085
20,7
4203
25,8
Атомна
29
0,5
674
6,7
703
4,3
Гiдроенергiя
104
1,9
228
2,3
366
2,2
Вiдновлюванi енергоресурси
73
1,3
233
2,3
618
3,8
Бiомаса та вiдходи
592
10,6
910
9,0
1035
6,3

Фактори, що стримують фiнансування, ймовiр-но, iснують, особливо в країн, що розвиваються. Очiкуються свiтовi iнвестицiї в енергосистеми в кiлькостi близько 30 трлн. дол. США (за цiнами 1992 р.), що на 50 % бiльше, нiж свiтовий ВНП у 1989 р. Конкуренцiя мiжнародних фондiв буде пiдсилюватися i наявнi в їхньому розпорядженнi суми будуть недостатнiми для покриття всiх потреб.
У перспективi буде необхiдно набагато бiльше залучення мiсцевого капiталу i створення спiльних пiдприємств. Це зажадає радикальних змiн у мiсцевих органiзацiйних структурах, ринках, навчаннi i керуваннi енергетикою, особливо у свiтi, що розвивається, i країнах з перехiдною економiкою. Тому що цi питання набувають глобальне значення, будуть потрiбнi також перегляд i реформи свiтових органiзацiй.

Десять основних висновків з доповіді Комісії WEC "Енергія для завтрашнього світу".

1. Загальний висновок з доповіді Комісії - необхідність змін. Необхідні зміни позиції, систем, вимірів і, не в останню чергу, зміни в розвитку планування. З огляду на очікуваний приріст світового населення в 2 рази в найближчі десятиліття і збільшення більш ніж у 3 рази міського населення, ми не можемо й далі використовувати енергію традиційним способом, як ми звикли це робити.
Попит на послуги, що надає енергетика, опалення, охолодження, освітлення, готування їжі, транспорт істотно зросте. Головним чином це зростання відбудеться в країнах, що розвиваються. Енергія задовольняє основні потреби і надає основні послуги, вона є істотним компонентом соціального розвитку й економічного росту. Проблема полягає в забезпеченні необхідних енергетичних послуг для зростаючого населення світу, уникаючи при цьому наслідків для навколишнього середовища, що зрештою можуть стати нездоланними.
Рішення цієї проблеми вимагає істотних змін у світовому енергетичному секторі, як ми це представляємо сьогодні. Але зміни можуть відбуватися повільно. Це спричиняє поступове скорочення багатьох звичайних у даний час інвестицій, впровадження і поширення нових технологій, розробку нових поліпшених інвестиційних проектів, зміну в енергетичній політиці та зразках споживчого поводження. Енергетичні системи не можуть бути змінені швидко, але найближчі 30 років будуть критично важливою перехідною фазою при реалізації довгострокових цілей. Отже, нам треба ініціювати зміни зараз, якщо ми прагнемо досягти успішного тривалого розвитку.
2. Принаймні 85 % приросту світового енергоспоживання, очікуваного протягом наступних декількох десятиліть, прийдеться, як передбачається, на світ, який розвивається, що є свідченням поліпшення добробуту і матеріального прогресу. Результатом цього будуть, імовірно, істотно збільшені комерційні можливості і торговельні відносини, що змінилися, між розвинутими і країнами, що розвиваються.
Проте деякі регіони, що переживають швидке зростання населення та найменш підготовлені до здійснення різних структурних змін, можуть і не досягти росту в енергоспоживанні в розрахунку на душу населення. Особливо вразливим у цьому відношенні є Африканський регіон до півдня від Сахари.
3. Найбільш доцільним є використання енергії у світовому масштабі на вигідній основі, що є найближчим пріоритетом. Це основа для енергетичного і соціального розвитку. Дотепер зміни в економічній структурі (особливо зрушення від виробництва до послуг) та переорієнтація установок і устаткування (включаючи найбільш сучасного й ефективного) були основною причиною зниження енергоємності економічної продукції. Зміни в цінах на енергоносії і регулюючі заходи були значно менш істотними.
Комісія підкреслює сферу і вигоди від заходів щодо підвищення енергоефективності. Комісія також відзначає необхідність відбивати всі екологічні і соціальні впливи в енергетичному ціноутворенні і відмовитися від дотацій в енергетику.
Поліпшення в сфері енергоефективності в країнах, що розвиваються, і особливо країнах з перехідною економікою відбувається одночасно з прогресом в інших сферах у загальному політичному процесі, у фінансах і технологіях, мистецтві керування і навчанні робочої сили.
4. Розробка і поширення технологій, необхідних для покриття світових енергетичних потреб і пом`якшення впливу на навколишнє середовище, мають вирішальне значення. Передача технологій має бути прискорена з належним захистом прав інтелектуальної власності і переважно з використанням ринкової системи. Індустріальні країни несуть основну відповідальність за розробку перспективних технологій і за допомогу в "припасуванні" технологій до місцевих умов.
5. Викопні палива будуть продовжувати забезпечувати велику частину енергетичних потреб протягом наступних декількох десятиліть. Запасів вугілля вистачить на 250 років при збереженні сучасних рівнів споживання, нафти - на 40 років і природного газу - на 65 років. Після 2020 р. може виникнути напруженість з нафтою і газом і пов`язане з цим занепокоєння може спровокувати ріст цін на них і до 2020 р. Залежність від імпорту нафти, природного газу і вугілля буде зростати і маршрути транспортування будуть тривати. Вони, ймовірно, будуть впливати на рівні цін і стабільність постачань.
Комісія показала, з використанням альтернативних досліджень, як майбутнє зростання попиту на енергетичні послуги співставлятиметься з істотним ростом споживання всіх енергоресурсів (викопних і невикопних), що, ймовірно, буде відбуватись до 2020 р. Можливі, проте, значні зміни в структурі паливного балансу.
6. Ядерна енергетика стоїть перед дилемою. З одного боку, занепокоєння з боку громадськості та влади з приводу безпеки, з іншого зменшення інтересу до швидких реакторів-розмножувачів і термоядерних установок. Разом з тим, потрібно, імовірно, визнати, що ще тривалий час за межами 2020 р. ядерна енергія та вугілля будуть двома найбільш доступними в значних кількостях енергоджерелами.
Комісія допускає, що частка ядерної енергетики буде рости на основі знайдених рішень і/або суспільного схвалення її поширення. Допускається також, що цього може не відбутися, тоді вугілля стане найбільш ймовірною заміною (тому що природний газ вже значною мірою задіяний, а частка нових відновлюваних джерел енергії лише поступово збільшується).
7. При сучасних умовах частка відновлюваних джерел енергії, що складає 18 % світового постачання первинної енергії в 1990 р., не буде істотно зростати протягом найближчих трьох десятиліть. У 1990 р. близько 60 % усієї кількості відновлюваних енергоресурсів приходилося на традиційну біомасу. Велика гідроенергетика складала 30 %, сучасна біомаса - 8 %, "нові" відновлювані джерела енергії: сонячна, вітрова, геотермальна, мала гідроенергетика й енергія океанічних припливів - усього до 2 %.
Дослідження WEC щодо нових відновлюваних джерел енергії дійшло висновку, що при сучасних умовах показник 2 % може подвоїтися до 2020 р. Прискорений розвиток за підтримкою погоджених і ефективних урядових акцій, заснований на відповідних економічних і природоохоронних критеріях може призвести до збільшення частки нових відновлюваних джерел енергії до 12 % світового споживання енергії в 2020 р.
За межами 2020 р. очікуються стійко зростаючий обсяг і частка первинної енергії від нових відновлюваних джерел, особливо сонячної енергії.
8. Незважаючи на прагнення прийнятої ООН Декларації в Ріо-де-Жанейро 1992 р., у розвинутих країн немає реальної можливості при сучасних умовах виробництва утримувати викиди парникових газів на рівні 1990 р. Викиди і концентрація парникових газів у атмосфері в результаті глобальної енергетичної діяльності будуть зростати протягом найближчих десятиліть.
Рамкова Конвенція ООН щодо зміни клімату, хоча в даний час і нереалістична у своїх очікуваннях, вказує на бажані політичні зрушення. Розвинуті країни повинні, приміром, надавати технологічну і фінансову підтримку країнам, що розвиваються, на значному і всеосяжному світовому рівні, для того щоб пом`якшуючі заходи мали шанси на успіх. За приблизною оцінкою секретаріату UNCED, зробленою в 1992 р., 125 млрд. дол. США на рік буде потрібно для виконання його програми по передачі ресурсів з Півночі на Південь. Це більше ніж удвічі перевищує сучасні потоки допомоги в цьому напрямку.
Комісія підтримує існуючу практичну діяльність щодо зм`якшення або запобігання збитків, що завдаються навколишньому середовищу, як тимчасовий захід. Вона, ймовірно, принесе безліч інших вигод в сфері ефективності, технологічних і фінансових можливостей.

Найкращий спосiб збiльшення кiлькостi людей, що можуть одержувати комерцiйну енергiю тодi, коли вона їм потрiбна, та оплачувати її, поля-гає в прискореннi економiчного росту та бiльш справедливому розподiлi доходiв. При цьому пот-рiбнi бiльша довiра до ринку i коригування можливих ринкових помилок спецiальними полiтичними заходами. Необхiднi тарифи на енергiю, що вiдбивають усi витрати, у тому числi зовнiшнi: на поводження з викидами i вiдходами, для забезпе-чення iнвестицiй i стимулювання енергоефективностi, для розвитку екологiчно сприятливої технiки. Такi тарифи, однак, були б непосильнi для багатьох шарiв населення. У той же час тарифи, встановленi за допомогою субсидiй нижче соцi-ально прийнятного рiвня цiн, можуть перешкоджати залученню необхiдних кредитiв i в довгостроковiй перспективi працюватимуть проти iнтересiв тих, хто має потребу в створеннi iнфраструктури, що забезпечує користування комерцiйною енергiєю. Все-таки в деяких випадках субсидування енергетичних технологiй i постачання енергiї може бути протягом якогось часу доцiльним. Воно не повинне призводити до дезорганiзацiї цiн.

9. Країни, що розвиваються, з врахуванням своїх власних пріоритетів у використанні дефіцитних ресурсів віддають перевагу зменшенню локального і регіонального забруднення, а не захистові від можливої глобальної зміни клімату. Тільки один з дев`яти регіонів, досліджених Комісією, віддав пріоритет глобальним питанням захисту навколишнього середовища.
Зрозуміло, що країни, які розвиваються, ставлять локальні екологічні інтереси - забруднення води, землі і повітря, відсутність санітарії, належного житлового будівництва, охорони здоров`я і локальні цілі розвитку над глобальними екологічними інтересами.
10. Історично енергетика складає близько 5 % світового ВНП, у той час як інвестиції в енергетику звичайно складають близько 15 % загальносвітових. Ці показники будуть рости в найближчі десятиліття, щоб підтримувати і розширювати пропозиції енергоресурсів і справлятися з екологічними проблемами.
Питання полягає в тому, як багато країн, що розвиваються, і країни з перехідною економікою одержать фінансування і технології, необхідні для енергетичного розвитку і підвищення енергоефективності.
Висновки виконаного WEC у 1990-1993 рр. дослідження "Енергія для завтрашнього світу" у цілому підтвердилися в наступні роки. Разом з тим за період 1990-2000 рр. відбулися зміни прийнятих у 1990 р. передумов, що впливають на економічне зростання та енергоспоживання. Зокрема, чисельність населення у світі росте повільніше. Якщо раніше до 2020 р. вона передбачалася на рівні 8,1 млрд. населення, те тепер - 7,4 млрд. При цьому урбанізація, особливо в країнах, що розвиваються, відбувається швидше.
У 1993 р. близько 1,8 млрд. людей у світі не користувалися комерційною енергією. Незважаючи на підключення за наступних 8 років 300 млн. людей до електричних мереж або прилучення їх до інших сучасних видів енергії, у даний час з урахуванням росту населення 1,6 млрд. людей усе ще не мають доступу до них. Число таких людей збільшиться до 2020 р. ще на 400 або 500 млн. з 1,4 млрд. людей, що народяться в цей час, здебільшого в сільських регіонах і містах країн, що розвиваються. Економічний розвиток сповільнився. Були наявні проблеми в країнах з перехідною економікою, а в ряді країн Азії і Латинської Америки виникли несподівані кризові явища. Внаслідок цього темпи росту знизилися з передбачуваних 3,3-3,8 % до 2,8 %, а в індустріальних країнах навіть до 2,5 % за рік і можуть бути тривалий час ще нижчими. Енергоефективність зростає не настільки швидко, як очікувалося.
Усі ці обставини вимагають коригування сценаріїв розвитку.
Фінансове співробітництво між індустріальними країнами і країнами, що розвиваються, з 1993 р. не покращилося. Прямі капіталовкладення перших у другі складають лише 0,2 % від їхнього ВНП замість 0,7 %, що розглядалися, а реформи в країнах, що розвиваються, необхідні для більш широкого інвестування, затримуються або не дають ефекту.
Після 1993 р. відбулися ослаблення регулювання і ринкової реструктуризації енергетики. Розвиваються регіональна інтеграція і торгівля енергією. Усі ці процеси розвиваються разом з міжнародними природоохоронними програмами, підтриманими ООН. Локальні і регіональні забруднення і викиди парникових газів отримали широке політичне значення. Забезпечення екологічної безпеки стало найважливішою умовою розвитку енергетики.
Дослідження 1990-1993 рр. було оптимістичне в оцінках використання досягнень техніки при розвитку енергетики. Стало ясно, що при нинішніх масштабах їхнього використання в країнах з ринковою економікою, вони не створять до 2020 р. великих проривів у енергетиці, здатних змінити лінійний зв`язок між ростом ВНП і витратами енергії. Повільніше, ніж передбачалося, росте використання відновлюваних джерел енергії; не відбулося росту атомної енергетики тощо.
Аналіз цих змін спонукав WEC повернутися до теми і виконати до 2000 р. нову версію дослідження: "Енергетика для завтрашнього світу: діяти зараз". її результати були представлені у висновках WEC 2000 р., які коротко наведені далі.
WEC проголосив три цілі енергетичного розвитку до 2020 р.: доступність, наявність і прийнятність енергетичних послуг для усіх.
Економічний ріст та інституціональні зміни, що супроводжують його, на національному і міжнародному рівнях мають найбільше значення для забезпечення загального доступу до енергії, включаючи і 2 млрд. найбідніших людей на землі. Якщо не всі люди або країни світу одержать вигоди від розвитку енергетики, а інші не зможуть скористатися ними, спричинена цим політична та соціальна нестабільність може створити небезпеку для світу та з точки зору постачання енергоресурсів ("наявності" енергії) внаслідок порушення їхніх постачань. Крім такого впливу можливості користування енергією ("доступності") на саму її наявність, від неї залежить також "прийнятність" енергії, оскільки партнерство в сфері інвестицій, необхідне для забезпечення "доступності" енергії і її "наявності", вирішує також соціальні і природоохоронні проблеми, що визначають "прийнятність".
Доступність означає можливість надійного одержання сучасних енергетичних послуг, що можуть бути оплачені. Забезпечення її вимагає проведення політики, спеціально орієнтованої на задоволення потреб бідних, і зростаючого використання ринкових стимулів.
Наявність енергії включає якість і надійність її постачання. Безперервне надходження енергії, особливо електричної, є найважливішою вимогою XXI століття. Якщо короткочасні перерви енергопостачання можуть допускатися при деяких умовах, коли їхні причини відомі і зрозумілі споживачам, то несподівані тривалі відключення дорого обходяться суспільству і мають бути виключені. Щоб забезпечити наявність енергії, необхідна її диверсифікованість відповідно до національних особливостей і використання потенціалу нових її джерел. Велика частина національних комітетів WEC розуміє, що усі види енергоресурсів будуть затребувані за наступні 50 років і неприпустимо виключати будь-які з них.

коментарі
Loading
E-Mail:
слідкувати за відповідями