Тепловий баланс приміщення і його складові. Кожна система опалення призначена для створення в холодний період року в приміщеннях будівлі заданої температури повітря, відповідної комфортним умовам і відповідає вимогам технологічного процесу. Тепловий режим в залежності від призначення приміщень може бути як постійним, так і змінним.
Постійний тепловий режим повинен підтримуватися цілодобово протягом всього опалювального періоду в будівлях: житлових, виробничих з безперервним режимом роботи, дитячих і лікувальних установ, готелів, санаторіїв і т.п. Для вирішення питання про необхідність влаштування і потужності системи опалення зіставляють величини тепловтрат (витрати теплоти) і теплопоступленія в розрахунковому режимі (при максимальному дефіциті теплоти). Для зручності аналізу ці складові теплового балансу вводять в спеціальний формуляр.
Відома всіх складових тепловтрат і теплонадходжень в тепловому балансі приміщення визначається недолік або надлишок теплоти. Якщо тепловтрати виявляться більше тепловиділень, то потрібно опалення приміщення.
Величини сумарних тепловтрат і теплонадходжень в приміщеннях визначаються відповідно:? Q пот = Q огр + Q і + Q мат + Q проч,? Q пост = Q об + Q мат + Q побут + Q ел + Q чол + Q ср + Q проч.
Тільки ретельний аналіз усіх складових представлених в цих виразах і для кожного конкретного випадку дозволяє встановити правильно теплову потужність системи опалення виробничих приміщень.
2. Визначення втрат теплоти приміщеннями будівлі. Для визначення тепловтрати окремими приміщеннями і будівлею в цілому необхідно мати наступні вихідні дані: плани поверхів і характерні розрізи по будівлі з усіма будівельними розмірами, викопіювання з генерального плану з позначенням сторін світу та рози вітрів, призначення кожного приміщення, місце спорудження будівлі (назва населеного пункту), конструкції всіх зовнішніх огороджень, обгрунтовані теплотехнічним розрахунком.
Втрати теплоти приміщеннями через огороджувальні конструкції, що враховуються при проектуванні систем опалення, поділяються умовно на основні та додаткові. Їх слід визначати, підсумовуючи втрати теплоти через окремі огороджувальні конструкції з округленням до 10 Вт, за формулою Q огр = F / R про (t в - t н ^ Б) (1 +?) N = kF (t в - t н ^ Б) (1 +?) n, де F - Розрахункова площа огороджуючої конструкції, мІ k - коеф-т теплопередачі даної конструкції, Вт / (мІ · К) R о - опір теплопередачі огороджувальної конструкції, (мІ · К) / Вт t в - розрахункова температура повітря, єС, приміщення з урахуванням підвищення по висоті для приміщень висотою більше 4 м t н ^ Б - розрахункова температура зовнішнього повітря для холодного періоду року при розрахунку втрат теплоти через зовнішні огорожі або температура повітря більш холодного приміщення при розрахунку втрат теплоти через внутрішні огородження? - Додаткові втрати теплоти в частках від основних втрат.
Теплообмін через огорожі між суміжними опалювальними приміщеннями при розрахунку тепловтрат враховується, якщо різниця температур повітря цих приміщень більше 3 єС. Площі F, мІ, окремих огорож - зовнішніх стін, вікон, дверей, ліхтарів, стелі, підлоги - вимірюються за планами і розрізами будівлі.
При визначенні основних і додаткових втрат теплоти через огороджувальні конструкції приміщень вихідні і одержувані фактичні дані вписують у спеціальний формуляр для кращої організації техніки розрахунку.
3. Питома теплова характеристика будівлі. Для оцінки теплотехнічних показників прийнятого конструктивно-планувального рішення розрахунок втрат теплоти огорожами будівлі зазвичай закінчують визначенням питомої теплової характеристики будівлі за формулою
q уд = Q з · про / V н (t в - t н ^ Б)
Величина q уд, Вт / (мі · К) чисельно дорівнює тепловтратам 1 мі будівлі у ватах при різниці температур внутрішнього і зовнішнього повітря t в - t н ^ Б в 1 єС.
У будівельній практиці часто виникає необхідність виявити орієнтовну теплову потужність системи опалення проектованих будівель і споруд, щоб визначити теплову потужність джерела теплоти при централізованому теплопостачанні, замовити основне обладнання і матеріали, визначити річна витрата палива, розрахувати вартість системи опалення, генератора теплоти і для вирішення інших народногосподарських задач.
Інженери-будівельники працюють у проектних і будівельно-монтажних організаціях, у своїй роботі повинні розуміти і враховувати фактори, що впливають на питому теплову характеристику будівлі q уд, отже, на теплову потужність системи опалення. До цих чинників слід віднести обсяг будинку, ступінь скління, поверховість будинку, площі зовнішніх огороджень і вид їх теплозахисту. Крім того, q уд залежить від форми будівлі і району будівництва.
Будівлі малого об'єму, вузькі, складної конфігурації, із збільшеним периметром володіють підвищеною тепловою характеристикою. Зменшені теплові втрати, а отже, і q уд і теплову потужність системи опалення мають будівлі, форма яких близька до куба. Найменші тепловтрати мають кулясті споруди. Вплив району будівництва на величину q уд проявляється через зміну теплозахисних властивостей зовнішніх огороджень.
4. Система опалення, основні елементи і вимоги до систем опалення. Система опалення являє собою комплекс елементів, призначених для отримання, перенесення і передачі необхідної кількості теплоти в обігріваються приміщення. Включає в себе три основні елементи: теплогенератор (одержання і передача теплоти), теплопровід (для транспортування), опалювальні прилади. Гігієнічні дослідження мікроклімату приміщень і того, як впливають зміни його окремих компонентів на організм людини, дозволили виробити вимоги до систем опалення. Основні з них:
санітарно-гігієнічні - забезпечення необхідних відповідними будівельними нормами та правилами температур у всіх точках приміщення і підтримання температур на певному рівні
економічні - забезпечення мінімуму приведених витрат по спорудженню і експлуатації, обумовленого техніко-економічним порівнянням варіантів різних систем, невеликого витрати металу
монтажні - забезпечення монтажу індустріальними методами з максимальним використанням уніфікованих вузлів заводського виготовлення при мінімальній кількості типорозмірів
експлуатаційні - простота і зручність обслуговування, управління і ремонту, надійність, безпека і безшумність дії
естетичні - гарна сполучуваність із внутрішньою архітектурним оздобленням приміщення, мінімальна площа, займана системою опалення.
5. Класифікація систем опалення. Класифікація систем водяного опалення проводиться за наступними основними ознаками:
- За способом створення циркуляції водяні системи підрозділяють на системи з природною циркуляцією (гравітаційні) і зі штучною циркуляцією (насосні).
- По схемі включення опалювальних приладів в стояк і гілку системи водяного опалення підрозділяють на двотрубні, в яких гаряча вода надходить в прилади по одним (падаючим) стояках, а охолоджена вода відводиться за іншими і однотрубні, в яких гаряча вода подається в прилади і охолоджена вода відводиться з них по одному стояку.
- За направленням об'єднання опалювальних приладів як двотрубні, так і однотрубні системи опалення можуть бути вертикальні, в яких послідовно приєднуються до спільного вертикальному теплопроводу-стояку опалювальні прилади, розташовані на різних поверхах, і горизонтальні, в яких до загальної горизонтальної гілки приєднуються прилади, що знаходяться на одному поверсі.
- За місцем розташування подавальних і зворотних магістралей системи водяного опалення підрозділяються на системи з верхнім розташуванням подаючих магістралей по горищу або під стелею верхнього поверху, а зворотних магістралей по підвалу, над підлогою першого поверху або в підпільних каналах і з нижнім розташуванням обох магістралей по підвалу, над підлогою першого поверху або в підпільних каналах.
- За напрямком руху води в подавальних і зворотних магістралях системи водяного опалення підрозділяють на тупикові і з попутним рухом.
6. Видалення повітря з системи опалення. Видалення повітря з системи опалення та з усіх ділянок теплопроводів є необхідною умовою нормальної роботи системи опалення. Способи видалення повітря із системи водяного опалення зі штучною і природною циркуляцією неоднакові.
У системах водяного опалення з природною циркуляцією води і верхнім розташуванням подаючих магістралей для видалення повітря використовується, як правило, розширювальний посудину без будь-яких додаткових пристроїв.
Для більш надійного видалення повітря і зручного спуску води з системи водяного опалення з природною циркуляцією магістральні теплопроводи, а так само відгалуження від стояків до приладів і від приладів до стояків прокладають із ухилом (не менше 0,002) у напрямку руху теплоносія.
У практиці монтажу систем опалення використовую в основному типові повітрозбірники. Найбільшого поширення набули горизонтальні проточні повітрозбірники, так як в них повітря відділяється набагато краще, ніж в інших конструкціях, і вони добре можуть бути захищені від замерзання. Повітрозбірники на кінцевих ділянках гарячих магістралей, тобто у далекого стояка, постачають автоматичними повітрозбірників, для безперервного видалення повітря з системи. Для видалення повітря можуть бути використані також повітряні крани, що встановлюються на верхніх опалювальних приладах.
7. Опалювальні прилади, їх розміщення, основні типи та їх характеристики. Опалювальні прилади, застосовувані в системах центрального опалення, поділяються: по переважному способу тепловіддачі - на радіаційні, конвективно-радіаційні і конвективні по виду матеріалу - на прилади металеві, малометалліческіе за характером зовнішньої поверхні - на гладкі, ребристі.
Радіатори чавунні і сталеві ...
Постійний тепловий режим повинен підтримуватися цілодобово протягом всього опалювального періоду в будівлях: житлових, виробничих з безперервним режимом роботи, дитячих і лікувальних установ, готелів, санаторіїв і т.п. Для вирішення питання про необхідність влаштування і потужності системи опалення зіставляють величини тепловтрат (витрати теплоти) і теплопоступленія в розрахунковому режимі (при максимальному дефіциті теплоти). Для зручності аналізу ці складові теплового балансу вводять в спеціальний формуляр.
Відома всіх складових тепловтрат і теплонадходжень в тепловому балансі приміщення визначається недолік або надлишок теплоти. Якщо тепловтрати виявляться більше тепловиділень, то потрібно опалення приміщення.
Величини сумарних тепловтрат і теплонадходжень в приміщеннях визначаються відповідно:? Q пот = Q огр + Q і + Q мат + Q проч,? Q пост = Q об + Q мат + Q побут + Q ел + Q чол + Q ср + Q проч.
Тільки ретельний аналіз усіх складових представлених в цих виразах і для кожного конкретного випадку дозволяє встановити правильно теплову потужність системи опалення виробничих приміщень.
2. Визначення втрат теплоти приміщеннями будівлі. Для визначення тепловтрати окремими приміщеннями і будівлею в цілому необхідно мати наступні вихідні дані: плани поверхів і характерні розрізи по будівлі з усіма будівельними розмірами, викопіювання з генерального плану з позначенням сторін світу та рози вітрів, призначення кожного приміщення, місце спорудження будівлі (назва населеного пункту), конструкції всіх зовнішніх огороджень, обгрунтовані теплотехнічним розрахунком.
Втрати теплоти приміщеннями через огороджувальні конструкції, що враховуються при проектуванні систем опалення, поділяються умовно на основні та додаткові. Їх слід визначати, підсумовуючи втрати теплоти через окремі огороджувальні конструкції з округленням до 10 Вт, за формулою Q огр = F / R про (t в - t н ^ Б) (1 +?) N = kF (t в - t н ^ Б) (1 +?) n, де F - Розрахункова площа огороджуючої конструкції, мІ k - коеф-т теплопередачі даної конструкції, Вт / (мІ · К) R о - опір теплопередачі огороджувальної конструкції, (мІ · К) / Вт t в - розрахункова температура повітря, єС, приміщення з урахуванням підвищення по висоті для приміщень висотою більше 4 м t н ^ Б - розрахункова температура зовнішнього повітря для холодного періоду року при розрахунку втрат теплоти через зовнішні огорожі або температура повітря більш холодного приміщення при розрахунку втрат теплоти через внутрішні огородження? - Додаткові втрати теплоти в частках від основних втрат.
Теплообмін через огорожі між суміжними опалювальними приміщеннями при розрахунку тепловтрат враховується, якщо різниця температур повітря цих приміщень більше 3 єС. Площі F, мІ, окремих огорож - зовнішніх стін, вікон, дверей, ліхтарів, стелі, підлоги - вимірюються за планами і розрізами будівлі.
При визначенні основних і додаткових втрат теплоти через огороджувальні конструкції приміщень вихідні і одержувані фактичні дані вписують у спеціальний формуляр для кращої організації техніки розрахунку.
3. Питома теплова характеристика будівлі. Для оцінки теплотехнічних показників прийнятого конструктивно-планувального рішення розрахунок втрат теплоти огорожами будівлі зазвичай закінчують визначенням питомої теплової характеристики будівлі за формулою
q уд = Q з · про / V н (t в - t н ^ Б)
Величина q уд, Вт / (мі · К) чисельно дорівнює тепловтратам 1 мі будівлі у ватах при різниці температур внутрішнього і зовнішнього повітря t в - t н ^ Б в 1 єС.
У будівельній практиці часто виникає необхідність виявити орієнтовну теплову потужність системи опалення проектованих будівель і споруд, щоб визначити теплову потужність джерела теплоти при централізованому теплопостачанні, замовити основне обладнання і матеріали, визначити річна витрата палива, розрахувати вартість системи опалення, генератора теплоти і для вирішення інших народногосподарських задач.
Інженери-будівельники працюють у проектних і будівельно-монтажних організаціях, у своїй роботі повинні розуміти і враховувати фактори, що впливають на питому теплову характеристику будівлі q уд, отже, на теплову потужність системи опалення. До цих чинників слід віднести обсяг будинку, ступінь скління, поверховість будинку, площі зовнішніх огороджень і вид їх теплозахисту. Крім того, q уд залежить від форми будівлі і району будівництва.
Будівлі малого об'єму, вузькі, складної конфігурації, із збільшеним периметром володіють підвищеною тепловою характеристикою. Зменшені теплові втрати, а отже, і q уд і теплову потужність системи опалення мають будівлі, форма яких близька до куба. Найменші тепловтрати мають кулясті споруди. Вплив району будівництва на величину q уд проявляється через зміну теплозахисних властивостей зовнішніх огороджень.
4. Система опалення, основні елементи і вимоги до систем опалення. Система опалення являє собою комплекс елементів, призначених для отримання, перенесення і передачі необхідної кількості теплоти в обігріваються приміщення. Включає в себе три основні елементи: теплогенератор (одержання і передача теплоти), теплопровід (для транспортування), опалювальні прилади. Гігієнічні дослідження мікроклімату приміщень і того, як впливають зміни його окремих компонентів на організм людини, дозволили виробити вимоги до систем опалення. Основні з них:
санітарно-гігієнічні - забезпечення необхідних відповідними будівельними нормами та правилами температур у всіх точках приміщення і підтримання температур на певному рівні
економічні - забезпечення мінімуму приведених витрат по спорудженню і експлуатації, обумовленого техніко-економічним порівнянням варіантів різних систем, невеликого витрати металу
монтажні - забезпечення монтажу індустріальними методами з максимальним використанням уніфікованих вузлів заводського виготовлення при мінімальній кількості типорозмірів
експлуатаційні - простота і зручність обслуговування, управління і ремонту, надійність, безпека і безшумність дії
естетичні - гарна сполучуваність із внутрішньою архітектурним оздобленням приміщення, мінімальна площа, займана системою опалення.
5. Класифікація систем опалення. Класифікація систем водяного опалення проводиться за наступними основними ознаками:
- За способом створення циркуляції водяні системи підрозділяють на системи з природною циркуляцією (гравітаційні) і зі штучною циркуляцією (насосні).
- По схемі включення опалювальних приладів в стояк і гілку системи водяного опалення підрозділяють на двотрубні, в яких гаряча вода надходить в прилади по одним (падаючим) стояках, а охолоджена вода відводиться за іншими і однотрубні, в яких гаряча вода подається в прилади і охолоджена вода відводиться з них по одному стояку.
- За направленням об'єднання опалювальних приладів як двотрубні, так і однотрубні системи опалення можуть бути вертикальні, в яких послідовно приєднуються до спільного вертикальному теплопроводу-стояку опалювальні прилади, розташовані на різних поверхах, і горизонтальні, в яких до загальної горизонтальної гілки приєднуються прилади, що знаходяться на одному поверсі.
- За місцем розташування подавальних і зворотних магістралей системи водяного опалення підрозділяються на системи з верхнім розташуванням подаючих магістралей по горищу або під стелею верхнього поверху, а зворотних магістралей по підвалу, над підлогою першого поверху або в підпільних каналах і з нижнім розташуванням обох магістралей по підвалу, над підлогою першого поверху або в підпільних каналах.
- За напрямком руху води в подавальних і зворотних магістралях системи водяного опалення підрозділяють на тупикові і з попутним рухом.
6. Видалення повітря з системи опалення. Видалення повітря з системи опалення та з усіх ділянок теплопроводів є необхідною умовою нормальної роботи системи опалення. Способи видалення повітря із системи водяного опалення зі штучною і природною циркуляцією неоднакові.
У системах водяного опалення з природною циркуляцією води і верхнім розташуванням подаючих магістралей для видалення повітря використовується, як правило, розширювальний посудину без будь-яких додаткових пристроїв.
Для більш надійного видалення повітря і зручного спуску води з системи водяного опалення з природною циркуляцією магістральні теплопроводи, а так само відгалуження від стояків до приладів і від приладів до стояків прокладають із ухилом (не менше 0,002) у напрямку руху теплоносія.
У практиці монтажу систем опалення використовую в основному типові повітрозбірники. Найбільшого поширення набули горизонтальні проточні повітрозбірники, так як в них повітря відділяється набагато краще, ніж в інших конструкціях, і вони добре можуть бути захищені від замерзання. Повітрозбірники на кінцевих ділянках гарячих магістралей, тобто у далекого стояка, постачають автоматичними повітрозбірників, для безперервного видалення повітря з системи. Для видалення повітря можуть бути використані також повітряні крани, що встановлюються на верхніх опалювальних приладах.
7. Опалювальні прилади, їх розміщення, основні типи та їх характеристики. Опалювальні прилади, застосовувані в системах центрального опалення, поділяються: по переважному способу тепловіддачі - на радіаційні, конвективно-радіаційні і конвективні по виду матеріалу - на прилади металеві, малометалліческіе за характером зовнішньої поверхні - на гладкі, ребристі.
Радіатори чавунні і сталеві ...
Технічні характеристики
| Артикул | 37414 |
Умови постачання
| Доставка | доставка по країні |
| Наявність на складі | присутній на складі |
Оновлення: 26.10.2017
Ідентифікатор: 37414
Ідентифікатор: 37414
Схожі товари в наявності
