Порівняння Індивідуального теплового пункту і Елеваторного вузла

• Share

Фото: Данфосс ТОВ

Для централізованого теплопостачання характерна робота з теплоносієм, який має високі значення тиску і температури. Типові температурні графіки, які використовуються в теплових мережах України, становлять +150/70, 130/70, 110/70 °С. Пов'язано це з необхідністю транспорту через мережі значних кількостей теплової енергії, при допустимому рівні теплових і гідравлічних втрат. У той же час параметри теплоносія, який може бути використаний у внутрішніх системах теплоспоживання, суворо лімітовані. Наприклад, у Державних будівельних нормах ДБН В.2.5-67-2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування» зазначено, що максимально допустима температура теплоносія в двотрубних водяних системах опалення з радіаторами житлових і адміністративних будівель повинна бути не більше 95 °С. Крім того, у даний час обмежує температуру теплоносія (іноді навіть нижче нормативного ліміту) той фактор, що при створенні сучасних систем опалення все частіше використовуються труби з полімерних матеріалів, для яких максимальне допустиме значення температури іноді нижче 90 °С.

Давайте ознайомимося з вимогами сучасних нормативів, що стосуються об'єкту нашого дослідження. Найбільша кількість термінів і визначень із цікавої для нас теми викладено в Правилах технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених Наказом №71 Міністерства палива та енергетики України 14.02.2007 року.

Зверніть увагу, що вимоги даних правил мають досить широку область розповсюдження. Розділ 3 «Терміни та визначення понять» Правил. Перерахуємо терміни та визначення в тому порядку, в якому вони викладені в Правилах.

Індивідуальний тепловий пункт — тепловий пункт, із якого здійснюється теплопостачання та керування системою теплоспоживання не більше ніж однієї будівлі (споруди) або її частини.

Тепловий вузол — комплекс пристроїв, призначених для приєднання систем теплоспоживання до теплової мережі з метою керування ними та забезпечення відповідного режиму тепло споживання.

Тепловий пункт — спеціально обладнане приміщення, із якого здійснюється керування місцевими системами теплоспоживання (опаленням, гарячим водопостачанням, вентиляцією, технологічним навантаженням). У ньому відбувається трансформація параметрів теплоносія за видами споживання тепла, облік тепла тощо.

Із наведених визначень випливає, що поняття «індивідуальний тепловий пункт» може бути використано по відношенню до «спеціально обладнаного приміщення», «із якого здійснюється теплопостачання та керування системою теплоспоживання не більше ніж однієї будівлі (споруди) або його частини»! Насправді під словами «індивідуальний тепловий пункт» більшість фахівців має на увазі саме «комплекс пристроїв, призначених для приєднання систем теплоспоживання до теплової мережі з метою керування ними та забезпечення відповідного режиму теплоспоживання», тобто «Тепловий вузол». Але нас не цікавить «приміщення», нас цікавить те, за допомогою чого будуть управлятися під’єднанні до теплової мережі місцеві системи теплоспоживання. Адже погодьтеся, багато хто з нас говорить/пише «розрахунок теплового пункту», а насправді мають на увазі/виконують розрахунок/підбір обладнання: регулюючих клапанів, електроприводів до цих клапанів, автоматичних регуляторів тиску, електронних регуляторів і т.д., тобто, іншими словами, здійснюють «розрахунок теплового вузла». Таким чином, якщо ми говоримо про ІТП, а маємо на увазі пристрої автоматики, які просто знаходяться в цьому самому приміщенні (ІТП), тоді ми повинні використовувати термін «тепловий вузол».

З іншого боку в державних будівельних нормах ДБН В.2.5-39: 2008 «Теплові мережі», розділ 3 «Терміни та визначення понять» введені такі визначення:
3.13 тепловий пункт (ТП) - розташований у відособленому приміщенні працездатний комплекс обладнання (пристроїв), який забезпечує приєднання пристроїв цього комплексу до магістральної теплової мережі та (за потреби) мережі холодного водопостачання, керування режимами теплоспоживання, трансформацію теплової енергії, регулювання параметрів теплоносія й розподіл теплової енергії за типами споживання (включно з підігрівом води) у розподільні мережі (опалення, гарячого водопостачання) та захист цих розподільних мереж від аварійного підвищення параметрів теплоносія.

Тут же наведено класифікацію теплових пунктів:

4.4 Класифікація теплових пунктів

• 4.4.1 Індивідуальний тепловий пункт (ІТП) — ТП згідно з 3.13 для обслуговування одного споживача (будинку або його частин).
• 4.4.2 Центральний тепловий пункт (ЦТП) — ТП для обслуговування групи споживачів (будинків, промислових об'єктів).

За існуючою ієрархією нормативів, ДБН за статусом стоїть вище, ніж Правила технічної експлуатації. На підставі цього, абсолютно вірним буде лише те визначення, яке наведене в ДБН і тому ІТП це саме «працездатний комплекс обладнання (пристроїв)», «який забезпечує приєднання пристроїв цього комплексу до магістральної теплової мережі» та «управління режимами теплоспоживання, трансформацію теплової енергії , регулювання параметрів теплоносія і розподіл теплової енергії за видами споживання (разом з підігрівом води) у розподільні мережі (опалення, гарячого водопостачання)» призначений «для обслуговування одного споживача (будівлі або її частин)».

У той же час такого визначення, як «елеваторний вузол», ні в Правилах, ні в інших нормативах України немає. Їх немає і в радянських нормативах, що діють з 1991 року! Однак визначення «елеваторний вузол» досить часто використовується, і багато автоматично вважають його нормативним.

Якщо заглянути в підручники з теплофікації та теплових мереж, то ми виявимо, що в найвідоміших з них, наприклад, під редакціями і Соколова Є.Я., і Іоніна А.О., а також у довідниках із проектування теплових мереж під редакціями і Миколаєва А.А., і Громова Н.К., не наведено визначення «елеваторний вузол». При цьому, дане словосполучення все ж використовується в цих книгах, наприклад, у найменуванні схем, малюнків.

У книзі «Теплофікація і теплові мережі» Соколова Є.Я. (стор. 61) написано наступне: «Змішувальний пристрій, встановлений на абонентському вводі, підмішує до гарячої води, що надходить із лінії подачі, охолоджену воду з зворотної лінії. У результаті виходить змішана вода більш низької температури, ніж вода в лінії подачі. У якості змішувальних пристроїв на абонентських вводах застосовуються струменеві та відцентрові насоси... залежна схема приєднання з струминним насосом (елеватором)» була розроблена і запропонована «на зорі розвитку теплофікації в СРСР» в 1931 році професором Чапліним В.М.»

Саме ця «залежна схема приєднання з струминним насосом (елеватором)» і є «елеваторним вузлом». І, виходячи з визначення, її основна і єдина функція — це підмішування «до гарячої води, що надходить з лінії подачі, охолоджену воду зі зворотної лінії». При цьому ми пам'ятаємо, що ряд завдань, який ставиться перед ІТП, значно ширше і вже тільки з однієї цієї причини не можна ставити знак дорівнює між поняттями «елеваторний вузол» (читаємо: «змішувальний вузол») і «індивідуальний тепловий пункт» (читаємо: «комплекс обладнання (пристроїв)»).